Лемківщина · Надсяння · Холмщина · Підляшшя
Тут жили люди.
Закерзоння — цифровий меморіальний архів українців, лемків, бойків і русинів, виселених із рідних земель у 1944–1947 роках. Ми документуємо поіменно: село за селом, людину за людиною, дім за домом.
Мапа зниклих сіл
Сотні сіл регіону припинили існування як громади. Кожна точка на цій мапі — чийсь дім, чиєсь дитинство, чия ціла родина.
Книга імен
Кожне ім'я тут — чийсь дід, чиясь мама чи дитина. Торкніться імені — стрічка зупиниться.
Дві хвилі виселення
Людей вивозили з цих земель двічі — у два різні боки. Виселяла держава: польська і радянська адміністрації, польське військо. Обидва рази дім лишався позаду.
У межах радянсько-польських угод про «обмін населенням» польська і радянська адміністрації переселили понад 480 тисяч українців із Закерзоння до УРСР. Частина виїжджала добровільно, частина — під тиском обставин, у яких вибору не було.
[оцінка за історіографією; архів уточнює поіменно]
Переселення 1944–1946 →Під час операції «Вісла» підрозділи польського війська силою вивезли близько 140 тисяч українців, лемків, бойків і русинів із рідних сіл на північні та західні землі Польщі. Села спорожніли за кілька годин. Церкви лишилися без парафіян.
[оцінка за історіографією; архів уточнює поіменно]
Операція «Вісла» →Разом — понад 620 000 людей виселено з рідних земель у 1944–1947 роках.
Весь архів
Це не тільки імена. Архів збирає всю тканину пам'яті:
Історичні події
Хроніка 1944–1947: вбивства, знищення сіл, операції
→Операція «Вісла»
≈ 140 000 вивезених, понад 500 сіл
→Переселення 1944–1946
≈ 482 000 людей, вивезених на схід
→Свідчення
Голоси тих, хто пам'ятає
→Церкви
Храми та їхня доля після виселення
→Меморіали
Хрести, пам'ятники, місця поховань
→Табір Явожно
Близько 4 000 цивільних ув'язнених
→Пам'ять героїв
Ті, хто рятував і зберігав
→Виконавці
Відповідальні підрозділи та поіменовані виконавці
→Транспорти
Ешелони виселення: східні і західні
→Архів ОУН
137 документів із архівними шифрами
→Спадщина
Музеї, фестивалі, організації
→Вічна пам'ять
Вигнані з рідної землі. Забуті історією. Але не забуті нами.
Свідчення
10 березня 1944 року польські збройні формування напали на наше село Сагринь. Було вбито сотні людей, у тому числі жінок і дітей. Хати палали, люди ховалися по льохах, але їх знаходили і вбивали. Це був справжній погром. Я дивом вижила, сховавшись у криївці за селом. Коли я повернулася, села вже не було.Свідчення Ольги Шидловської про знищення села Сагринь · 10 березня 1944
Свідчення наведене за книгами-джерелами архіву.
Три історії
За кожним числом стоїть людина. Ось троє з тих, кого архів знає поіменно.
10 березня 1944 року польські збройні формування напали на наше село Сагринь. Було вбито сотні людей, у тому числі жінок і дітей. Хати палали, люди ховалися по …
Читати повністю →Пам'ятаю той страшний день. Прийшли польські загони рано-вранці. Почали палити хати, вбивати людей. Моя сім'я сховалася в криївці в лісі, але багато сусідів заг…
Читати повністю →Наше село Андріївка було атаковане польськими збройними формуваннями. Хати горіли, людей убивали. Мені дивом вдалося врятуватися, сховавшись у полі. Село було з…
Читати повністю →Чому це важливо
Три засадничі принципи, за якими живе цей архів.
Кожен факт має джерело
Архів публікує лише те, що простежується до документа, книги чи свідчення. Без джерела твердження не існує.
Невідоме лишається невідомим
Ми чесно показуємо прогалини — і запрошуємо родини допомогти їх закрити. «Ми не знаємо» — це запрошення, а не сором.
Імена — понад числа
Статистика — для дослідників. Люди — для всіх. Тому ім'я тут завжди більше за цифру.
У вашої родини теж є історія звідти?
Якщо ваша родина — із Закерзоння, архів готовий вислухати. Кожна історія — це ім'я, яке ми не маємо права загубити.